Буревісник штормовий

Мало хто з моряків зараз звертає увагу на птахів, які ширяють навколо судна. Або на їх відсутність. Цей факт вже неважливий. Чи то близькість землі, чи то зміни у погоді визначати цими чинниками ніхто не буде. Навіщо? Є новітні технології. Птахи ж, різні за розмірами, звичками, поведінкою, протягом всього їх і нашого існування дають нам знаки, попереджають, застерігають, сповіщають. А ми вже втратили уміння і навички читати ці сигнали і послання. Авгурів давно вже нема. У кращому випадку любуємось їх польотом, іноді при цьому відчуваючи якийсь щем у грудях і уповільнення серцебиття. А потім майне думка: «А що ж то за птиця така?», та ми її відженемо і повернемось нанести на карту своє місцеположення, просто змалювавши координати з екрану приймача GPS. Згодом подумається: «А мо’ то був альбатрос? Чи буревісник?», і все на цьому.

Найменшого з морського пташиного сімейства британці звуть petrel, а повна назва – British storm petrel. А от з якого переляку російською цього дивного птаха кличуть «прямохвостая качурка», сказати не можна. Або ж «kingfisher», українською – це «рибалка», а от сусіди наші північні нарекли його «зимородком». Зазвичай, назва відображує якісь особливості, риси, відзнаки того чи іншого. От і петрел – зменшувальне від Петра. Мається на увазі святий Петро, що як і Христос, ходив по воді. Мореплавці спостерігали, як ця пташка під час шторму, сховавшись за підвітреним бортом судна, з підскоком, неначе курча, біжить по поверхні моря. А звідси ще одна назва – Mother’s Carey chicken. Mother Carey – перекручене латинське «mater cara» – «дорога мати», ще одне ім’я Богородиці Діви.

Не вважаючи на ці сакральні назви штормових петрелів пов’язують зі злими силами потойбіччя. Так бретонські рибалки кажуть, що то душі жорстоких, безсердечних шкіперів, приречених навічно літати над морем. І справді – все своє життя петрели проводять над морем і у морі, а прилітають на сушу тижні на три-чотири в травні-червні, аби вивести потомство – одне яйце. Британці ж взагалі вбачають в цих маленьких птахах водяних відьом – waterwitches. Може тому, що вважали їх провісниками бурі? Може тому їх спалювали до кінця дев’ятнадцятого сторіччя жителі Шетланських островів у вигляді світильників, пропустивши через їх тіло гнота? Що ж такого диявольського, сатанинського вбачали в маленькому буревісникові – штормовому петрелі?

Автор: Олександр Береза