капитан Вадим Никитин - Моряк Украины

Доля капітана Вадима Нікітіна, що випередив час

1 серпня минуло 30 років, як пішов капітан Вадим Нікітін. Легендарного капітана згадували в Одесі, Німеччині США та інших країнах, якими розкидало моряків колись найбільшої кампанії ЧМП.

Пошуковику в Інтернеті знадобилося менше хвилини, що б видати понад 300 тисяч згадувань зі словами «Доля капітана Вадима Нікітіна». Але, навряд чи серед статей і досліджень є спроба знайти закономірності цілого шлейфу випробувань несправедливістю. А ще більше, подібності долі капітана із загибеллю цілої країни. А вони, напевно, є. Як би там не було, але незалежність і наполегливість допомогли Вадиму Миколайовичу досягти неймовірного. Всупереч і незважаючи ні на що!

– Ми познайомилися 1962-го, коли приїхали в Херсон приймати турбохід «Трансбалт» – розповідає капітан Сергій Степанов. – Він був другим помічником, я третім, капітан – Фелікс Дашков. З тих пір ми дружили, намагалися один одному завжди допомогти.

Лайнер «Одеса» В.Н. Нікітін прийняв 18 липня 1975 року. Судно здійснювало 7-ми денні круїзні рейси між портами Карибського басейну і на Аляску. Вадим Миколайович освоїв сам і навчив екіпаж необхідному на американських пасажирських круїзах найвищому рівню сервісу. Щоб навчити екіпаж правилам культурного спілкування з пасажирами, доручив перекласти і надрукувати на судні книгу Дейла Карнегі «Мистецтво спілкування з людьми». Зобов’язав екіпаж прочитати і використовувати рекомендації з неї. Для екіпажу організував пошиття нової форми, яка відповідала екіпіровці пасажирських лайнерів світового класу.

Відпрацював з американцями і освоїв особливості меню, що відповідає вимогам країни. Він знав все досконально від приготування їжі до обслуговування. Був такий випадок, коли в семиденному круїзі у нього зняли провідних кухарів. Що залишалося робити? Він йде на камбуз, бере кулінарну книгу, в складанні якої теж брав участь. І весь рейс стоїть на камбузі, керує молодими кухарями.

Вадим Миколайович приділяв велику увагу організації дозвілля екіпажу. Сам займався спортом, організував футбольну команду, захопив заняттям водними лижами. Вранці вставав, робив пробіжку, зарядку. Коли приходили в порт, всіх організовував на ранкову пробіжку на березі. Особливо футболістів. У нього була відмінна команда з футболу, яка всюди перемагала. Вони навіть грали з дублем «Чорноморця». Пам’ятаю, коли я працював на турбоході «Леонід Собінов», ми зустрічалися в Гавані кілька разів. І домовилися на гру в футбол. Першу продули. Наступного разу я вирішив прийти на пару діб раніше, щоб потренуватися на місцевому стадіоні. Але ми все одно програли. Хоча цілий рейс тренувалися. Після зустрічі він попросив у мене двох членів екіпажу – футболістів. Я звичайно погодився. На судні була організована чудова художня самодіяльність.

Він був майстер судноводіння. Він майстерно швартувався. На річці Міссісіпі в густий туман вів лайнер точно за розкладом. У нього було чому повчитися.

Капітан Нікітін – особистість, якій варто вклонитися. Він любив Одесу, море. І все зробив, щоб Одесу дізналися на міжнародному рівні. Посол СРСР в США Анатолій Добринін щотижня телефонував йому на судно. Він сказав Нікітіну: «те, що зробили Ви і ваше судно для престижу країни, неоціненно». Про роботу т / х «Одеса» доброзичливо відгукувалися американські газети, говорили на ТБ.

Капітани Нікітін та Степанов - Моряк України
Капітани Нікітін та Степанов під час підписання акту приймання-передавання судна (фото 1978 року)

Але в 80-х роках почалося цькування капітана. Анонімки в пароплавство і в партійні органи, заздрість до того, що капітан Нікітін незалежний самостійний капітан створив дружний, професійний екіпаж. Його судили. І дали рік умовно всупереч звинуваченням, яке вимагало великий термін. Візу Нікітіну закрили, звільнили з ЧМП, виключили з партії. Він не зупинився. Поїхав на північ, працював в Якутському виробничому об’єднанні морського транспорту другим помічником. Здійснив рейс по Північному морському шляху. Він розповідав про свої північні рейси, як застрягли в льодах. І до судна підійшов білий ведмідь, видно було – жебракує. Нікітін кинув йому банку згущеного молока. Звір виявився кмітливим. Продірявив її кігтями і випив.

Сила волі і духу допомогла йому подолати негаразди. Через рік Нікітін знову став капітаном, домігся свого! Він водив пасажирські судна «Клавдія Єланська» і «Марія Єрмолова» Мурманського пароплавства. Моряк по крові, він до останнього залишався на капітанському містку. І помер під час швартування в порту Архангельськ. Йому було всього 56 років.

Схожі записи