Галина Мінічева: Війна руйнує життя моря

Кореспонденти Моряка України поспілкувалися з директоркою Інституту морської біології НАН України Галиною Мінічевою. Вона з колегами піввіку спостерігає за життям моря. За цей час науковці створили унікальну базу даних про біологічні процеси в північно-західній частині Чорного моря та Причорноморських лиманах у різні пори року. Ці дослідження ще ніколи не ставили на паузу.

Галино Григорівно, як війна вплинула на роботу інституту?

Сьогоднішня ситуація нажаль не дозволяє нам продовжувати нашу роботу в повному обсязі. Пляжі перекриті, або й заміновані. І ми вперше за час діяльності інституту не можемо взяти проби у прибережній зоні, на наших багаторічних, наукових полігонах. Пишемо листи до різних військових відомств, але дозвіл не дають, тому що є небезпека. Ми затвердили на науковій раді графік експедиційно-польових робіт на весь рік. І сподіваємось, що ситуація зміниться, і ми виконаємо свою роботу.

Як вплинули військові дії на стан моря?

Ми виявили понад 1000 квадратних кілометрів товстого шару нафтопродуктів після того, як над одеським узбережжям було збито кілька літаків агресора. Найбільше постраждав нейстон – поверхнева плівка насичена живими організмами. На поверхнях між водою, повітрям та ґрунтом найбільша концентрація біологічного життя. Нафта, яка покриває акваторію, порушує фізико-хімічні процеси, а потім і біологічні. Страждають організми, які є елементами харчових ланцюгів. Особливо небезпечні розливи на мілководних територіях, де нафта перемішується та осідає на дно. А прибережна частина – це «дитячі сади» великої кількості гідробіонтів Чорного моря. Саме там відбувається відтворення життя. І військові дії завдають шкоди морським жителям.

Для того, щоб скласти карти забруднень узбережжя ми освоїли нові програми, отримавши інформацію із супутника. Війна змусила наших спеціалістів швидко опановувати нові методи, щоб бути корисними. З використанням  міжнародних, дистанційних методів були проведені розрахунки. Коли дійдуть справи до пред’явлення репарацій, Україна зможе надати інформацію для про збитки за світовими стандартами.

А як можна оцінити цю шкоду екології?

Згідно з договором, який Україна підписала з ЄС, наука повинна перейти на спільну мову, яку розуміють у всіх європейських країнах. А це велика теоретична фундаментальна робота. Якщо Український науковий центр екології моря, підпорядкований Мінекології безпосередньо проводить державний моніторинг наших акваторій, то ми академічна наука, розробляємо європейський інструментарій за яким слід його вести. Образно кажучи, ми конструюємо плуга, відточуємо його, а наші колеги обробляють ним морські ниви. І ми якраз займаємося розробкою стандартизованого інструменту. У цьому допомагає європейський проект «ЕМБЛАС». За допомогою цього проекту Україна отримала від Бельгії судно, – «Борис Александров», яке назвали на честь директора нашого інституту. Він загинув у трагічній пожежі в грудні 2019 р. На цьому науково-дослідному судні планували проводити моніторингові дослідження. Але знов-таки, нам заважає війна. Тим не менш, нам пощастило, що куплений у Британії криголам «Ноосфера» встиг дістатися Антарктиди. Докторант нашого інституту Андрій Зотов брав участь у складі експедиції в якості експерта фітопланктонолога. Ми планували реалізувати цікаву наукову ідею – порівняння реакцій фітопланктону в Чорному морі та в Антарктиді на кліматичні чинники. Але війна зламала і ці плани. Науковець перервав роботу і повернувся до України, щоб захищати свою країну.

      У природі все взаємозалежне. Ми довгий час співпрацювали з Нідерландами, де займаються ветландами – водно-болотними угіддями, вивчають, як птахи пов’язують наземні екосистеми різних країн. І те саме стосується моря – динамічної системи, де личинки переносяться круговими течіями. Тому військові дії, безумовно, впливають як на Чорне, так і на Середземне море. Ми брали участь у європейському проекті вивчення взаємодії екосистем цих морів, розглядаючи, як відбувається обмін генетичного матеріалу, харчових ланцюгів, мігруючих гідробіонтів, вселенців. І можемо стверджувати, що наслідки воєнних дій у нашому регіоні торкнуться і морів Європи. Тому що вплив буде через сполучені системи. І звичайно, в першу чергу, постраждають морські території, що охороняються, тому, що це найбільш тендітні і вразливі екосистеми.

     Війна несе руйнування та катаклізми. І той факт, що у Василівці під Запоріжжям підірвали очисні споруди, безумовно, говорить про те, що частина нечистот дійде ріками у Чорне море і буде сприяти підвищенню рівня забруднення. Морські екосистеми страждають, як від забруднень хімічними речовинами, так і від забруднень морськими шумами. Це вибухи, робота двигунів, бомбардування, що позначаються на різних життєвих формах гідробіонтів.

Сьогодні майже сто іноземних суден заблоковані у портах України, на яких приблизно 1000 іноземних моряків…

І це також безумовно впливає. Скидання продуктів життєдіяльності у обмежених акваторіях портів, швидко піднімає рівень забруднення вод.

Одесити жартують про бойові мідії, які вражають кораблі. Яка тут доля вигадки?

Це жарт. Але наші волонтери вийняли величезну кількість піску з одеських пляжів для захисту пам’ятників та споруди барикад. А разом з піском і угрупування мейобентасу – дрібних безхребетних, які беруть участь в очищенні прибережної смуги. І вони також стали захищати Одесу. Так би мовити, маленькі морські гідробіонти теж стали членами територіальної оборони. Крім того, на блокпостах встановлювали захисні тетраедри – водні захисні споруди з порту. Більшість тетраедрів покрита мідіями і балянусами, які теж віддали життя, вставши на блокпости для захисту рідної Одеси. Навіть українські морські організми не залишаються осторонь.

Фото: Анатолій Венгрук/ Микола Нікітін/ Юрій Лещинський

Схожі записи