Сем, що не тоне: кіт-легенда часів Другої світової

Коти на флоті – практика, як то кажуть, з бородою. Головним завданням пухнастих на борту було нищення мишей та щурів, які гризли канати, деревину та ізоляцію електричних дротів. Ту ж почесну вахту вусаті вартові несли й на військових кораблях. Так, під час Другої світової хтось з екіпажу німецького лінкора приніс на борт чорно-білого кота. Немає ніяких згадок, яким ім’ям нарекли тоді нового матроса «Бісмарка», але достеменно відомо, що знатного лінкора Кріґсмаріне кіт пережив.

У травні 1941-го перевагу у міжнародних водах отримують німецькі військово-морські сили. Німці нещадно знищують не лише військові кораблі, а й торгові судна. «Бісмарк», на борту якого перебуває кіт, йде в перший похід через Північну Атлантику, під час якого підбиває кілька британських кораблів, у тому числі гордість тогочасного королівського флоту – лінійний крейсер «Гуд». За персональним наказом Вінстона Черчилля на «Бісмарка» влаштовують полювання найкращі сили британців. За три дні йому помстилися і затопили в Атлантичному океані. З понад 2 тисяч людей, врятувалися тільки 115 та кіт.

Німці потрапили у полон, а відважний хвіст до рук команди есмінця королівського флоту «Козак». Коту дали ім’я з міжнародної системи сигналів, де літера О, слово Оscar (Оскар) та жовто-червоний прапорець розділений діагонально означають – man overboard (людина за бортом). Оскара оголосили талісманом корабля та іноді жартома нагадували йому про його походження, вимовляючи ім’я на німецький манер. Чи ображався Оскар на британський гумор історія не каже, проте відзначає, що на есмінці у кота служба була неспокійна. «Козак» ходив у складі конвоїв то до Північної Атлантики, то на південь до Гібралтару. Кіт прослужив на ньому кілька місяців, а в жовтні корабель атакувала німецька субмарина. Вибухом торпеди кораблю відірвало ніс. Британці намагались узяти його на буксир, але шторм завадив і він затонув. З команди у майже 200 чоловік загинуло 159, Оскар врятувався. Неймовірна вдача кота вразила моряків і замість ще одного втраченого життя зі своїх 9 він отримав нове ім’я – Сем, що не тоне (Unsinkable Sam).

Двічі врятований матрос морського флоту пішов на підвищення і отримав для догляду цілий авіаносець. Спойлер – після появи кота цілим він буде не довго. Британський «Арк Ройял» до моменту підняття Оскара на борт прослужив понад 4 роки на королівському флоті та вважався «везунчиком». Саме його літаки посприяли знищенню першого корабля Оскара-Сема «Бісмарка» – яка іронія. 14 листопада авіаносець було атаковано німецькою торпедою. Спроби взяти на буксир потопаючий корабель знову були невтішними. Однак усім до одного морякам та льотчикам пощастило. Разом із Семом вони були врятовані суднами, що прийшли на допомогу. Кількох моряків, які разом із котом трималися за уламки корабля, підібрав патрульний катер. Після загибелі авіаносця кота вирішили залишити на березі. Його неймовірні пригоди стали приводом для численних жартів про здібного кота-диверсанта.

З виходом на пенсію кіт спочатку ловив для розваги мишей у генерал-губернатора Гібралтару. А потім пішов у останнє морське плавання (що на диво було без особливих пригод) до Північної Ірландії. Там Сем оселився у будинку спеціально побудованому для моряків, такий собі дохідний дім, де за невисоку ціну моряки отримували можливість безпечного відпочинку та навчання. У ньому кіт-легенда зустрів закінчення війни і дожив аж до 1955-го.