Українці попрощалися з Олексієм Вадатурським

В кінці липня в Миколаєві російська ракета забрала життя агропідприємця Олексія Вадатурського та його дружини Раїси. Через підвищену загрозу на півдні, церемонію прощання провели 5 серпня у Києві, у Володимирському кафедральному соборі.

Після повідомлення про смерть Олексія Опанасовича соціальні мережі заповнились спогадами про бізнесмена та відгуками на його діяльність.

Юра Гайдай:

Я перетинався з Олексієм Опанасовичем по роботі. В присутності цього чоловіка чиновникам було складно брехати. І не тому, що його боялися. Вадатурський не викликав страху.

В ньому відчувалася сила людини, яка чесна з собою та з іншими, яка міцно стоїть на землі і знає, що робить. Він був простим та уважним до інших чоловіком. Поруч з ним було просто важко поводитися негідно.

Мабуть тому він приходив на податкові оскарження. Мені було боляче дивитися, як чергова керівниця підрозділу ДПС, збиваючись, пояснює, чому вони вкотре пробують зняти податковий кредит з його Нібулону. Як, зрештою, зривається на підвищений тон. І як Олексій Опанасович, Герой України, чоловік, який прямо та опосередковано створив десятки тисяч робочих місць в країні, чоловік, якого не змогло підім’яти під себе кодло Януковича, спокійно відповідає цій пані, молодшій за нього років на 40.

Вадатурський був гідним прикладом для багатьох.

Велика втрата для Нібулону, Миколаєва, та України. Співчуваю близьким та колегам.

Ірина Ромалійська:

Років п’ятнадцять-сімнадцять тому (я тільки починала займатися журналістикою і дуже любила занурюватися в сільське господарство) в країні була величезна проблема: аграріям конче не вистачало елеваторів. Просто ніде було зберігати збіжжя і підприємці були вимушені продавати його задешево.

Кілька днів тому ввечері щось ми з подругою про це заговорили. Виявляється, що за останні роки тенденція змінилася. Бо велика така компанія «Нібулон» будувала сховища по всій країні, особливо біля своїх річкових хабів. Ну там, де вони розвивали свій річковий флот.

А до того з чоловіком говорили про те, що «Нібулон» змінив ситуацію в країні з річковим судноплавством.

Олексій Вадатурский, його родина, його команда десятиріччями будували свій бізнес, річковий флот, елеватори, логістику, чистили річки, робили помилки, знову будували, щось руйнували, десь падали, знову піднімалися, може когось намахували, комусь робили добро, вони просто жили в своїй країні і робили її краще. Бо сільське господарство в Україні – це та крута галузь, якою ми всі маємо пишатися. А «Нібулон» – одна з найкрутіших компаній країни.

Дякую вам, Олексію, за розбудову України. Прощавайте.

Ігор Тихолаз:

Позавчора зранку загинув Олексій Вадатурський, зі своєю дружиною – у власному будинку на околиці Миколаєва. Від російської ракети, прямим влучанням.

Людина-титан, людей з таким характером, досвідом та закалкою тепер одиниці… Бізнесмен і менеджер фантастичної працездатності, впертості, системності, інновацій. Я не люблю теорії змов, і зараз нема фактів, які би доводили прицільний вогонь. Але повірити у випадковість – вкрай важко.

Вадатурський керував агрохолдингом «Нібулон», який створив сам, з нуля. Його компанія не тільки вирощувала та продавала мільйони тон зерна – вони фактично відновили судноплавство по Дніпру і Південному Бугу. Мали свій власний побудований на своєму ж заводі в Миколаєві флот! Який транспортував зерно та інше збіжжя річками та морями, а також компанія має власні залізничні потужності.

Один з найбільших зернотрейдерів, який щодня думав над альтернативними шляхами логістики українського зерна, і реалізовував їх – раптово гине вночі у своєму будинку від випадкового прильоту? Не вірю…

Костянтин Рильов:

Как известно, убит в Николаеве Алексей Вадатурский – с супругой. Российская ракета попала в крыло его громадного дома, именно туда, где спальня.

Скажу о нем пару слов.

В силу журналисткой и писательской профессии – я регулярно общался с миллионерами и даже миллиардерами. И с владельцем «Нибулона» Алексеем Вадатурским – в том числе. Это было на агрокомитете в ВР – на обсуждении «Закона о земле» в 2012 году.

Там собрались агромагнаты. Тогда они не сумели продавить этот закон в парламенте – смогли уже только при Зеленском.

Я никого не помню на том обсуждении, кроме Вадатурскго. Думаю, он меня тоже запомнил – резкими вопросами. Хотя, конечно, въехать в нюансы земельного закона было непросто – ясно было только одно – земля становится товаром и это выгодно именно владельцам агрохолдингов. Здрасьте!

Чем мне он запомнился? Он был могуч и умен. Он напоминал какой-то древний оживший энт – космический дуб. Ему тогда было 64 года, но бицепсы ходили под пиджаком. И очень живое выражения лица. Он классно говорил – язык был подвешен будь здоров. Все слова – точны.

Хоть я и видел его всего раз – чувствовалось, что у него огромное доброе сердце. Лично я был против земельного закона, но его аргументы убеждали и меня, потому что он любил не землю, а людей на земле.

Вадатурский был из «красных директоров». Поэтому – не уехал с началом войны, продолжал руководить своими огромными хозяйствами и решать вопросы обороны.

Человек-звезда. Зашкаливающее обаяние. Он мог сыграть бы в «Гладиаторе» главную роль – римского генерала. Или (хоть и росспроизводства) в сериале по Юлии Латыниной – «Охота на изюбря» – мужика -магната. Мощный подбородок, красивые морщины – тип Ж.П.Бельмондо.

Если такой друг – друг, если враг – враг. Российские оккупанты ракеты для него не пожалели. Ясно, что по наводке. Подлое убийство человека-гиганта.

Царствие ему Небесное.

Победа будет за нами.

Олександр Гайду:

Сегодня ночью в Николаеве погиб Алексей Вадатурский. Человек-легенда для украинских аграриев, Герой Украины, вице- президент Украинской зерновой ассоциации.

Он умел создать и приумножить, найти подход к партнерам и конкурентам. К нему по разному относились, но Алексей Афанасьевич создал в Украине тысячи рабочих мест и всегда оставался верным украинской земле.

В последний раз мы встречались в июне в Измаиле, где аграрный комитет работал над проблемами рыбной отрасли.

Алексей Афанасьевич делился своим видением, как экспортировать зерно, был полон идей и бодрости духа, рассказывал о том, как помогает своим сотрудникам, оставшимся в оккупации.

Он мог бы жить в любой точке мира, но оставался дома, в Николаеве, где и погиб во время жесточайшего обстрела рашистов.

Светлая память, мои искренние соболезнования родным.

Федір Сердюк:

Сегодня русские ракеты убили Алексея Вадатурского.

По мере развития бизнеса, я встречался со множеством капиталистов, в том числе, представителями «первой волны». Эти встречи, в основном, вызывали разочарование или раздражение.

Алексей Афанасьевич был в этом смысле особенным, удивительным. По моим наблюдениям, совершенно лишенный высокомерия, чуждый роскоши и бесконечного пиара. Мы познакомились незадолго до ковида в общем зале аэропорта, откуда он в свои 70+ летел в командировку. Сам, без армии помощников и охраны, с рюкзаком через плечо.

Его поведение, отношение к жизни вселяли оптимизм и уважение.

Герой Украины, настоящий и не бронзовый, Вадатурский вел вполне геройский образ жизни. Сделал большие и эффективные благотворительные инвестиции в борьбу с коронавирусом, оставался в Николаеве и много помогал. Хотя имел все возможности уехать — и финансовые, и юридические м моральные.

Война, которую государство-террорист развязало против Украины — это скорбь, это потери лучших людей, ключевого капитала нации. Это номера в моей телефонной книге, по которым больше никто не ответит.

Это рубикон, после которого победа — это свободная, процветающая и справедливая страна. Без компромиссов.

Фото: Анатолій Венгрук

         GENYA SAVILOV/AFP via Getty Images

Схожі записи